Аналізуються вихідні принципи і ключові категоріальні визначення соціально-політичного вчення марксизму в контексті основних здобутків духовного і практичного досвіду новітньої історії. З'ясовуються внутрішні вади комуністичного вчення, причини поразки реального соціалізму. Обгрунтовується принципова неспроможність марксистського гуманістичного ідеалу і розвивається альтернативне розуміння призначення людини, сенсу її життя і відповідних принципів організації суспільства.

Розглянуто фундаментальні проблеми формування національної самосвідомості українського суспільства як духовної рушійної сили його розвитку. Досліджено сукупний позитивний досвід пізнання суті людини, її призначення та сенсу життя. Проаналізовано основні теоретичні концепції початку XXI ст. про сутність людського існування. Охарактеризовано конституюючі елементи та механізм формування національної самосвідомості. Визначено зміст та функціональне призначення національної ідеї. Наведено основні положення теорії національного самоствердження. З'ясовано механізм впливу досліджуваного інтегративного духовного феномену на суспільне життя. Визначено роль української еліти у формуванні та об'єктивації національної самосвідомості.

Рассмотрены фундаментальные проблемы формирования национального самосознания украинского общества как духовной движущей силы его развития. Исследован общий позитивный опыт познания человеческой сути, назначения и смысла жизни человека. Проанализированы основные теоретические концепции начала XXI в. о сущности человеческого существования. Охарактеризованы конституирующие элементы и механизм формирования национального самосознаия. Определено содержание и функции национальной идеи. Изложены основные положения теории национального самоутверждения. Обоснован механизм влияния исследованого интегративного духовного феномена на общественную жизнь. Определена роль украинской элиты в процессе формирования и объективизации национального самосознания.

Аналізовано вихідні принципи і ключові категоріальні визначення соціально-політичного вчення марксизму в контексті основних здобутків духовного і практичного досвіду новітньої історії. З'ясовано внутрішні вади комуністичного вчення, причини поразки реального соціалізму. Обгрунтовано принципову неспроможність марксистського гуманістичного ідеалу і розвивинуто альтернативне розуміння призначення людини, сенсу її життя і відповідних принципів організації суспільства. Теоретичний матеріал підпорядковано насущним проблемам сьогодення, пошуку шляхів духовного і практичного розвитку сучасного суспільства, насамперед, України. З метою досягнення максимальної об'єктивності й конкретності наукового пошуку значну увагу приділено викладу методологічних засад теоретичного аналізу, а також логіці зародження та історичного генезису найбільш суттєвих зв'язків предмета дослідження.

Розглянуто соціогуманітарну сферу як об'єкт державної політики, показано її місце в життєдіяльності суспільства. Розкрито сутність державної соціальної політики, її типи і моделі, особливості за умов глобалізації. Висвітлено зміст, мету, завдання, напрями, принципи та пріоритети державної соціальної політики на сучасному етапі. Проаналізовано державну політику у сфері розвитку трудового потенціалу суспільства, а також ринку праці та зайнятості населення, слоціального діалогу. Досліджено пріоритети державної політики у сфері соціального захисту населення, а також її особливості щодо розвитку духовних цінностей, формування єдиного гуманітарного простору в Україні.

Висвітлено становлення, сутність та структуру суспільного інституту соціальної політики, наголошено на важливості його адаптації до стандартів ЄС. Проаналізовано новітні стратегії зайнятості на ринку праці України. Розглянуто сучасні тенденції та стратегії зайнятості населення на ринку праці, а також міжнародні стратегії розвитку ринку праці. Досліджено соціальний діалог (СД) у системі європейського врядування. Висвітлено стандарти європейського СД в соціогуманітарній сфері. Обгрунтовано становлення інституту СД в Україні. З'ясовано передумови модернізації системи соціального захисту населення. Охарактеризовано пенсійну систему як складову соціальної безпеки суспільства. Визначено теоретичні домінанти побудови та реформування пенсійної системи. Вивчено сучасний стан і проблеми вітчизняної пенсійної системи. Узагальнено досвід розвитку та гармонізації пенсійних систем зарубіжних країн. Проаналізовано питання формування активної політики доходів та добробуту населення як економічної основи самореалізації особистості протягом усього життя. Визначено основні напрями удосконалення системи соціального захисту з метою її адаптації до демографічних змін. Показано роль культури в розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано значення культурної політики як ресурсу модернізаційної стратегії Української держави. Досліджено ідентичність як соціокультурний феномен і чинник соціального розвитку.

Розглянуто сутність, теоретико-методологічні засади, основні напрями та механізми реалізації соціальної і гуманітарної політики. Висвітлено ставнолення інституту соціальної політики. Розкрито соціальні й гуманітарні права людини та функції держави щодо їх забезпечення. Подано інформацію щодо аналізу державної політики у сферах праці, регулювання доходів, соціального захисту, надання соціальної допомоги, пенсійного забезпечення населення тощо. Приділено увагу з'ясуванню політики держави у відповідь на виклики демографіного старіння населення, державного регулювання трудової міграції, соціальному діалогу в системі євроінтеграційних цілей соціальної політики України. Розкрито загальнонаціональні пріоритети та регіональні особливості гуманітарної політики в Україні.

Описан неклассический случай перекрута ножки цистаденомы яичника в комбинации с перекрутом перешейка матки, сопровождаемый стертостью клинической симптоматики.

Розкрито історичні передумови та джерела формування державних підходів до розвитку гуманітарної сфери в Україні, починаючи від княжих часів і закінчуючи періодом української державності в 1917 - 1920 рр. Узагальнено, зокрема, результати діяльності центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення єдиної державної політики в галузі культурного будівництва на території Української Народної Республіки та Української Держави гетьмана П. Скоропадського. Звернено увагу на особливості розуміння тодішньою управлінською елітою ролі духовності в процесах креативної розбудови національної державності, висвітлено пріоритетні напрями конкретних зусиль влади в цій царині.

Проаналізовано проблематику та стан розвитку системи державної політики у сфері культури у добу національно-визвольної боротьби 1917 - 1920 рр. Узагальнено, зокрема, результати діяльності центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення єдиної державної політики в галузі культурного будівництва на території Української Народної Республіки (УНР), Української Держави гетьмана П. Скоропадського та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Зосереджена увага на особливостях розуміння тодішнім управлінським істеблішментом щодо ролі духовності в процесах креативної розбудови національної державності, висвітлено пріоритетні напрямки конкретних зусиль влади у цій царині.

На прикладі України висвітлено сутність та особливості формування й розвитку найпоширеніших колективних ідентичностей - родової, регіональної, соціоекономічної, релігійної, етнічної, національної. Особливу увагу приділено аналізові етнічної, релігійної та національної ідентичностей, які відіграють головну роль у становленні самобутності та суб'єктності українського суспільства та Української держави. Порушено проблеми подолання конфлікту ідентичностей у системі пріоритетів соціогуманітарного розвитку України.